Аналітична кіберпсихологія

Анонімність і невидимість здаються тим самим станом, і саме тому їх постійно плутають. Насправді це два різні фактори: один стосується того, що людина приховує сама, другий того, що видає про неї середовище. У статті ми розділяємо їх і дивимося, що змінюється для персони та для проєкції, коли співрозмовника не видно і не названо. Перстень: присутній, якого називають відсутнім Історію цю розповідає Главкон у другій книзі «Держави» Платона, і вона коротка. Жив собі пастух Гіг (д.-гр. Γύγης) і був на службі в лідійського царя. Одного дня сталася гроза й землетрус, земля розкололася, і в пасовищі, де він пас отару, відкрилася провалина. Пастух здивувався і спустився вниз. Там, серед іншого, стояв порожнистий бронзовий кінь із дверцятами в боці. Зазирнувши всередину, пастух побачив мерця, значно більшого за людський зріст, і на ньому не було нічого, крім золотого персня. Перстень пастух зняв і піднявся нагору. Далі починається те, заради чого історія і була розказана. Пастухи ...

Розбір статті Джона Сулера про онлайн-розгальмованість (2004) — не лише шість відомих факторів, а й забутий висновок про констеляції Самості та юнгіанське прочитання через теорію комплексу. Розділ 1. Кімната без стін: як влаштована мережа і чому це важливо для кіберпсихології Коли людина заходить до кабінету психолога, вона потрапляє в середовище з дуже конкретними правилами. Є двоє людей в одній кімнаті. Є обличчя, яке видно, і голос, який чутно без затримки. Є час прийому, який має початок і кінець. Те, що сказано, почуто одразу й тільки тим, кому сказано. Мережа влаштована інакше буквально по кожному з цих пунктів. Коли людина пише коментар під публікацією, вона не бачить, хто це прочитає. Може прочитати один знайомий. Може прочитати десять тисяч незнайомців. Написане не зникає одразу після проговорення, як звук у кімнаті, воно лишається текстом, який можна прочитати ще раз, скопіювати, показати іншому. Відповідь може прийти за секунду, а може за тиждень, а може не прий...

Цифрове середовище не створює психічних динамік і не скасовує їх. Воно змінює умови, за яких вони проявляються. Пролог: один день Ранок починається не з кімнати. Він починається з екрана. Людина розплющує очі й бере телефон раніше, ніж встає. Там уже чекає повідомлення від знайомого, написане о пів на другу ночі, і в ньому немає ні знаку оклику, ні крапки. За п'ять хвилин у душі вона повертається до цього повідомлення подумки. Що означала ця відсутність крапки. Далі стрічка. Хтось поїхав, хтось одружився, хтось мовчить уже третій тиждень, і це мовчання теж певне повідомлення. Кілька облич гортається непоміченими. Одне затримується, і вона сама не помічає, чому саме воно. Потім робота. Робота теж усередині екрана: документ, який редагують водночас четверо, і курсор чужої людини, що рухається над твоїм абзацом. Дзвінок, у якому восьмеро облич у квадратах. Вона дивиться не на співрозмовника, а на власне зображення в кутку. Опівдні вона щось перепитує в чат-бота. Форму...